Долой Рашу, або знову про походження етноніму Русь.

     

 Відомості про народи що займали землі сучасної України дуже фрагментарні й скупі, обєктивним поясненням чого є відсутність писемності у наших народів. Але писемна традиція інших народів, що населяли сусідні землі, сягала в глубину віків, та певним чином заповнила цю прогалину, тому на сьогодні чи не найголовнішим джерелом історичним із давньої історії є якраз записки мандрівників та їх соратників. Та не про народи чи племена будемо сьогодні говорити, а про ймення їх, оскільки роди і народи нехай досліджують генетики, ми ж будемо робити дилетантські висновки виключно з питань етнонімічних. Отже, знову Русь, оскільки цей етнонім став своєрідним яблуком розбрату між багатьма народами, а особливо між росіянами і українцями, які найбільше пищать про належність цього етноніму саме їм.

       Найдавніша менш більш достовірна згадка  етноніму відноситься саме до періоду захоплення цієї землі Олегом і Рюриками, проте етноніми схожі за звучанням, правда швидше паронімним ніж омонімним, зустрічаємо набагато раніше, але ототожнювати їх я б не став у силу різних причин. Більшість же дослідників сходяться на тому, що цей етнонім стовідсотково не слов'янський за походженням, оскільки словянські самоназви народів і племен мають зовсім інші форманти, як от: -ичі (кривичі, вятичі, радимичі) або -ани, -яни (поляни, древляни, волиняни, галичани). Отже, слід шукати походження цього етноніму деінде. Найчастіше, звісно, ми контактували саме з тюрськими народами, проте це теж неймовірно, оскільки для тюркських етнонімів нехарактерне -р- на початку, і цей етнонім мав би звучання орос-урус. Залишається тільки іранське походження етноніму, але іранське походження виключно має наукове підгрунтя зразка: якщо не словянське і не тюрське, то звісно ж іранське. Але з таким же підходом можна прийти до висновку про готське походження даного етноніму, чи скажімо грецьке, чи будь-яке  міфічне, що згадується давніми авторами. Назву русь дехто з дослідників підганяв, скажімо, під біблійне рош, яке згадується у "Книзі Ізекіїля", коли йдеться про певний народ у північному Причорномор'ї VI ст. до н.е., дехто ототожнював із назвою рос давньосирійського автора Псевдо Захарії VI ст. н.е., з народом росомони, який, згідно даними Іордана, жив у 4 ст. і був одним із підвладних Германаріху племен. Всі ці версії, безумовно, мають виключно легендарну етимологію, і скоріше не мають жодного відношення до народу, який пізніше почали називати руси. Отже, найвірогіднішим є те, що цей етнонім має відношення саме до ІХ ст., що підтверджується візантійськими, арабськими і ін. південними джерелами.
        Ймовірно, все сходиться саме на Рюриках, династії, походження якої точно не визначено, проте має північний вектор в своїй суті і має загарбницьке походження, яке має більше спільного із територією аніж із народами, що населяли ці землі. Мабуть, виходячи з цього, можна прийти до висноску, що певний загарбник вже здавна намагався нас перейменувати на русів, руских, малоросів, але так і не прижився на землях сучасної України, оскільки русів, руотсів чи кого іще там, наші народи сприймали як загарбників і не тримали за своїх. Тому, на мій погляд, цю антираціональну боротьбу за Дрєвнєрусскоє наслєдіє Україні слід припинити, оскільки це така ж експансія, як і московська після Визвольної війни Богдана, чи Польсько-Литовська після вигнання злотоординців. Чи не вперше наш народ, чи народи що населяють нашу територію, став державною нацією саме у ХХ столітті, і взяв собі етнонім, який використовувався до південних територій Давньоруської держави іще в ХІІ ст. Що ж до власне території, то назва її була доволі різною, з огляду на те, які народи загарбували ці землі і намагались правити бал на наших землях. Київська ж Русь, чи просто Русь, була спробою загарбати наші землі північними алєнями, які так і не змогли надовго прижитись на цій території. Спочатку відкоша отримала їх релігія, яку тут поборола  Церква Христова, прихильниками якої наші предки стали ледь не з перших віків Християнської ери. Пізніше фіаско вони зазнали у часи набігів ординських, коли роздор і небажання місцевих еліт підтримувати чужу династію, призвели до краху цієї антинародної імперії, яка промишляла безбашенним розбоєм, продажею людей у рабство, тупим безсистемним грабунком та північною жорстокістю. Отже, Русь була чи не першою відомою нам спробою північних народів окупувати наші землі, і призвела до чи не першого союзу з народами західними, спільність із якими у нас була віддавна, зокрема спільність слов'янська, яка вилилась у польсько-українсько-литовську унію, правда там всі почали перетягувати ковдру на свій бік і стали самі в ролі окупованих. Наші найближчі сусіди білоруси, які теж були в числі цих окупованих русами народів, асимілювались набагато більше власне через географічне наближення, а також в силу інших чинників, як от малочисельність та поступливість. Ми ж змогли вижити незважаючи на геноциди і штучні спроби асиміляції, тому тепер слід не шукати нас десь в історії загарбницьких народів і племен, а творити нову спільноту колись підневільних народів, а сьогодні вільної і гордої сучасної нації.